задачі з не сформульованим питанням (тут не формулюється питання, але воно логічно випливає з даних в задачі математичних відношень);
задачі з не повним складом умови (в таких задачах відсутні деякі дані, внаслідок чого дати точну відповідь на запитання неможливо. При введенні цих даних точна відповідь може бути отримана);
задачі з зайвим складом умови (вводяться додаткові, непотрібні показники. які в значній мірі маскують необхідні для розвязання дані);
задачі на доведення;
задачі з кільками розвязаннями (студенти повинні самостійно знайти максимальну кількість способів розвязання задачі);
математичні софізми;
задачі на міркування;
евристичні задачі (дають змогу судити про те, як студенти відкривають невідомі їм закономірності, самостійно встановлюють відношення).
проблемні задачі.
задачі, які наштовхують на самообмеження (ці задачі відрізняються особливостями: або їх умова сприймається з обмеженнями, яких в дійсності не існує, або в процесі розвязання розвязуючий мимоволі обмежує себе деякими можливостями, неправомірно виключаючи інші. В тому чи іншому випадку мимовільне обмеження наштовхує на думку про неможливе розвязання задачі.
Можна виділити такі принципи, за якими повинна проходити творча діяльність студентів:
1. Принцип активної самостійної діяльності студентів.
8
h
hú
Більша частина групи справляється з меншим числом завдань, але теж працює самостійно.
2. Принцип врахування індивідуальних та вікових особливостей передбачає наявність у викладача чітких уявлень про можливості кожного студента, про динаміку росту його потенціалу. У звязку з цим пропонуються індивідуальні задачі. Тому підготовка індивідуальних завдань потребує від викладача широкої задачної ерудиції.
3. Принцип змагання.
Страницы: << < 4 | 5 | 6 | 7 | 8 > >>