убєктивної новизни її результату.
К. А. Славська, А. М. Матюшкін відмічають, що для розвитку мислення необхідно навчити методам розвязування задач.
Аналіз психологічної літератури показує, що індивідуальні відмінності у навчальних можливостях студентів визначаються в значній мірі характером їх діяльності в навчальному процесі: дуже часто студенти, у яких середні оцінки 3, можуть виявитися більш обдарованими, ніж ті, хто краще встигають, або навіть відмінники. Я свідчать біографи, Ейнштейн і сам не відрізнявся особливими успіхами у вивченні математики.
Вже давно в дидактиці був виділений тип навчання, який розвиває особистість. Родоначальником розвиваючого навчання були І. Г. Песталоцци, А. Дистервег, К. Д. Ушинський. Наукове обґрунтування цієї теорії дано в трудах Л. С. Виготського. На початку 30-х років ХХ століття він висунув ідею навчання, яке орієнтоване на розвиток дитини, як на основну ціль. Згідно його гіпотези, знання являються не кінцевою метою навчання, а лише засобом розвитку учнів, студентів.
Інший напрямок розвиваючого навчання у 60-х роках був розроблений Д. Б. Ельконіним і В. В. Давидовим. Основна увага зверталась на розвиток інтелектуальних здібностей.
Педагогами, які використовували творчі задачі та задачі науково-дослідницького характеру, було відмічено, що вони сприяють розвитку математичного мислення, прививають інтерес до предмету та бажання вчитися.
Аналіз літератури дозволяє зробити висновки про те, що питання розвитку творчого мислення розглядалася багатьма педагогами і психологами. Всі вони дотримувалися однієї точки зору: творче мислення – це процес створення чогось нового, незнайомого для студента і його розвиток цілком залежить як від самостійності, зацікавленості студента так і від прагнення викладача знайти так
Страницы: << < 2 | 3 | 4 | 5 | 6 > >>