Т. Шевченко

тербурга); дворянин Віктор Вогоцький; губернський секретар Григорій Честахівський. Ці прізвища читаємо у списку, складеному поліцією.
Екскурсовод.
Надвечір наступного дня пароплав прибув до Канева.
Нині до цього міста пароплавом на підводних крилах можна дістатися за чотири години, а звичайним – за вісім. Спробуймо і ми, не поспішаючи, здійснити цю подорож, уявити ту весну, тогочасний Дніпро.
Немає нічого вічного на землі. На лівому та правому березі виросли сучасні будівлі, зявилися нові памятники. . . За 137 років змінилися навіть обриси берегів.
Перша пристань на нашому шляху – славнозвісне Трипілля, центр давньої культури. Шевченко бував тут ще підлітком.
Історик.
Звичайно, Шевченка не могла залишити байдужим краса цієї місцевості та давні могили, на околицях Трипілля. У ті часи терміна трипільська культура ще не існувало. Поселення, які датувалися 4-2 століттями до нашої ери, київський учений-археолог Вікентій Хвойка відкрив наприкінці ХІХ ст. Це була сенсаційна знахідка. Коли подібні поселення були знайдені в інших місцях, їх почали йменувати памятками трипільської культури - археологічної культури часів мідного віку.
Літературознавець.
У Ржищеві Шевченко, мабуть, не бував. Це місто повязане з іменем нашої сучасної поетеси – Ліни Костенко. Тут, на берегах Дніпра, проходило її дитинство. Як і більшість українських поетів, чимало рядків вона присвятила своєму геніальному попередникові. Згадаймо принагідно її вірші Кобзарю, знаєш, нелегка епоха. . . , Кобзар співав в пустелі Косаралу. . . , Повернення Шевченка, поезії про роль Слова і Поета.
(мелодекламація вірша Ліни Костенко, звучить музика)
Екскурсовод.
Міняються часи та епохи, міняються краєвиди, але є вічне, що залишається. Вічною є любов українців до рі