ення земних доріг, що збігається з напрямком величної ріки.
І хочеться заперечити філософу, який стверджував, що не можна двічі зайти в одну річку. Дніпро – ріка вічна, він зберіг память про людей, які жили на його берегах, зберіг память про поета, який оспівав його.
Причалює судно до канівського берега – і всі прочани шукають зором постать великого Кобзаря. Та, щоб дістатися підніжжя Чернечої гори, треба ще проїхати автобусом кілька кілометрів уздовж Дніпра. А вже до місця вічного спочинку українського генія підіймаймось пішки гранітними сходами або крутою стежиною, якою сходили до Тараса Шевченка його сучасники й друзі, а також тисячі шанувальників, серед яких І. Нечуй-Левицький, М. Коцюбинський, Леся Українка, О. Кобилянська, М. Заньковецька, М. Лисенко зі своїм хором, Л. Курбас. . .
Покладімо квіти до Святині.
Прочитаймо його невмирущі поезії, заспіваймо його вічні пісні.
(учень кладе 2 гвоздики біля портрета Тараса Шевченка на Кобзар)
Учень.
Тепер Тарас в домовині,
На кобзі вже не заграє
Плачте, діти України! –
Тараса немає.
Плачте, плачте гіркими сльозами,
Бо нема вже, бо нема вже
Кобзаря між нами.
Нехай сльози річкой ллються –
Серцю легше буде.
Хто чув пісні, його мову
Повік не забуде.
Попурі із пісень на слова Шевченківських віршів
ІV. ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ
Учитель.
Сьогодні ми з вами пройшли тими шляхами, де ступав Тарас. Ми поринули у глибину поезії поета. Спробуємо зясувати, чим збагатив вас сьогоднішній урок.
За що б ви подякували своїм однокласникам?
1. Мікрофон.
2. Аналіз очікуваних результатів.
Учитель.
Повернімося до Шевченківських зошитів, до ваших очікуваних результатів. Чи справдилися ваші очікування від сьогоднішнього уроку?
(відп
Страницы: << < 21 | 22 | 23 | 24 > >>