Т. Шевченко

а 2-ї Київської гімназії, друга та першого біографа Кобзаря Жизнь и произведения Т. Шевченка:
Як тільки в місті стало відомо, що з Петербурга привезли Шевченка, численні шанувальники поета, переважно учнівська молодь – студенти та гімназисти - кинулись за Дніпро назустріч поету. Деякі з них заздалегідь приготували промови та вірші.
7 травня - згадував М. Чалий. – не зважаючи на дощову погоду, до Рождественської церкви зібралося кілька тисяч народу. Отець Петро відслужив заупокійну обідню. Склався досить лад ний хор півчих і шанувальників покійного Кобзаря, що вже замовк навіки. Згідно з розпорядженням князя, промов не було зовсім. Під час панахиди між людьми протислася в глибокому траурі дама, поклала на руну поета терновий вінок і пішла геть: красномовніше надгробних слів висловила вона те, що почував кожен з нас, проводжаючи поета-страждальця в могилу.
Того ж вечора жалобна процесія від церкви попрямувала до Ланцюгового мосту, за яким стояли пароплави. По дорозі студенти університету Стоянов, Антонович, Драгоманов виголошували промови. Михайло Чалий також виголосив промову перед киянами. Тієї весни Дніпро розлився широко, тому пароплав Кременчук стояв біля Ланцюгового мосту.
У травні 1991 року під час міжнародного походу Останнім шляхом Кобзаря поблизу станції метро Дніпро, саме там, звідки ходив пароплав був установлений меморіальний знак.
Домовину на пароплаві до Канева супроводжували рідні брати і сестра Тараса Шевченка, їхні діти, свояк і троюрідний брат Варфоломій Шевченко з дружиною та дітьми; друг юних літ, художник, учитель малювання 2-ї Київської гімназії І. Сошенко з дружиною; М. Чалий з дружиною. Крім них на пароплаві було ще кілька осіб, а саме: колезький секретар Олександр Лазаревський (з Петербурга); міщанин Микола Пастернак (з Пе