Т. Шевченко

, починається словами: У Києві на Подолі
Козаки гуляють.
Як ту воду, цебром-відром
Вино розливають.
Льохи, шинки з шинкарками,
З винами, медами
Закупили запорожці
Та й тнуть коряками.
А музика реве, грає,
Людей звеселяє.
А із Братства те бурсацтво
Мовчки виглядає.
Літературознавець.
Приблизно так, за Кулішем, козаки прощалися з товариством перед тим, як усамітнитись у монастирі.
Спогади про Київ знаходимо найчастіше в поезіях, написаних на засланні, у російських повістях, у Щоденнику поета. Згадаймо класичний образ Києва як небесного града Божого з поеми Варнак:
. . . Дивлюся,
мов на небі висить
святий Київ наш великий.
Святим дивом сяють
Храми Божі, ніби з самим
Богом розмовляють,
Дивлюся я, а сам млію.
Тихо задзвонили
У Києві, мов на небі. . .
Екскурсовод.
На Поділ, до церкви Святого Різдва 19 травня 1861 року привезли домовину з тілом Шевченка. Тут відбулася заупокійна служба. Нещодавно відбудована церква нагадує нам той сумний весняний день, коли студенти київського університету вийшли на Ланцюговий міст, щоб зустріти домовину. А наступного дня кияни, що зібралися на схилах Київ сикх гір, попрощалися з поетом.
Отут біля Тарасової Церкви, освяченої в рік народження Шевченка, зруйнованої у 1934 році і відбудованої в 2004 році, ми закінчимо нашу мандрівку. Цей маршрут – не єдиний у Києві, що повязаний з великим Кобзарем.
Учитель
Цього разу наш путь проляже по Дніпру зі столиці України до Канева, до тієї гори, що нині іменується Тарасовою.
ІІІ маршрут.
(до дошки виходять члени 3-ої групи)
Екскурсовод.
Дніпро та Україна були з Тарасом Шевченком. Вони – джерело його невичерпного натхнення в найтяжчі хвилини. Словами, присвяченими