ві-новаторі тощо.
З іншого боку, існує проблема пристосування нововведення до нових умов, яка повязана з тим, що в діяльності педагога нерідко виникає необхідність переносу педагогічних технологій, змісту навчання й виховання з інших галузей або концепцій, розроблених у минулому. Тому часто здійснюється механічний перенос, що призводить до втрати смислу інновації в умовах ігнорування специфіки системи освіти, її історії та традицій.
Багато проблем, що постають перед педагогом в умовах інноваційного режиму, повязано з недостатнім рівнем їх готовності до інноваційної діяльності.
Інноваційна педагогічна діяльність – це особливий вид творчої діяльності, який спрямований на оновлення системи освіти. Така діяльність є наслідком активності людини, що виявляється не стільки у пристосуванні до зовнішнього середовища, скільки у перетворенні його у відповідності з особистими і суспільними потребами та інтересами. Результатом інноваційної педагогічної діяльності є створення нового (оригінальних прийомів, цілісних педагогічних концепцій), що змінює звичний погляд на явище, перебудовує суспільно-педагогічні відносини. Тобто, педагог в інноваційному педагогічному режимі – це дослідник власної особистості та діяльності тих, кого він навчає і виховує. Особистісно-орієнтований характер інноваційної педагогічної діяльності визначає міру включення в неї.
Вивчення інноваційної практики педагогічних освітніх закладів дозволяє стверджувати, що результативність інноваційної діяльності педагога залежить не лише від його професійної майстерності, а й від позитивної Я- концепції, особистісної готовності розпочати перетворення навчально-виховного процесу.
Актуальність інновації полягає в тому, що передбачуване нововведення має максимально відповідати потребам дошкільного н
Страницы: << < 1 | 2 | 3 | 4 > >>