Т. Шевченко

ому рано-вранці вибіг з цієї хати білявий пятилітній хлопчик і рушив у дорогу, щоб знайти залізні стовпи, що підпирають небо. Це була перша подорож, перша зустріч майбутнього генія з козацькими могилами, з чумаками.
У повісті Княгиня є ще кілька автобіографічних моментів.
Екскурсовод.
У місцевому музеї можемо послухати розповідь про хату та дитинство Шевченка і підійти до вкритої соломою дяківської школи, де малий Тарас навчався грамоти.
Сільська вбога школа, вчителі-дяки, березова каша щосуботи, початок самостійного життя. . .
Літературознавець.
Про все це ми теж довідуємося з повісті Княгиня.
Тут начинается моя практическая жизнь. Пребывание в школе было довольно не комфортабельное; хорошо еще, если случались покойники в селе (прости меня, Господи), то мы еще кое-как перебивались, а не то просто голодали по нескольку дней сряду.
Полишаю вам самим уявити, чого міг вимагати від мене дячок, - зауважте, гіркий пяниця, - і що я повинен був виконувати з рабською покірністю, не маючи ні єдиної істоти у світі, яка турбувалася б або могла турбуватися про моє становище. Як би там не було, тільки протягом двох років тяжкого життя в так званій школі пройшов я Граматку, Часословець і нарешті Псалтир. Під кінець мого шкільного курсу дячок посилав мене читати, замість себе, Псалтир по усопших кріпосних душах. . . Цей перший деспот, на якого я наткнувся в моєму житті, викликав у мене на все життя глибоку огиду й презирство до всякого насильства однієї людини над другою, - писав згодом Т. Шевченко в листі до редактора Народного чтения. Школа ця зовні нічим не відрізнялася від інших сільських хат. У ній Тарас жив узимку, а коли заняття закінчувалися, наймався пастухом.
У поезії Мені тринадцятий минало. . . , написаній на засланні, йдеться пр