Т. Шевченко

хлопчик, названий на честь великомученика, константинопольського патріарха Тарасія (це був його день). Запис про народження зробив у книзі сільської церкви священик Олексій Базаринський.
Село Кирилівка (Керелівка) - зовсім поряд. Родина Шевченків перебралася сюди невдовзі після народження Тараса. Дуже часто Т. Шевченко називав своєю батьківщиною саме Кирилівку, говорив, що тут він і народився. У цьому селі хлопчик почав ходити, говорити, пізнавати світ.
Літературознавець.
Вплив блакитного, зорями мережаного неба та срібловидого місяця, чарівної краси поля, лугу, саду, байраків; голосна дівоча та парубоча пісня, щебетання соловія – от ті елементи, що не давали в перейнятливій душі Шевченка потухнути іскрі Божого дару, доки вона не спалахнула полумям огненного слова, - писав один з перших біографів поета О. Кониський (Дитинний вік Шевченка).
Про себе, малого, і про батьківську хату в Кирилівці Шевченко згадував у повісті Княгиня.
Село! О! Сколько милых, очаровательных видений пробуждается в моем старом сердце при этом милом слове. Село! И вот стоит передо мною наша бедная, старая белая хата, с потемневшею соломенною крышею и черным дымарем, а около хаты на прычилку яблуня с краснобокими яблоками, а вокруг яблуни цветник, любимец моей незабвенной сестры, моей терпеливой, моей нежной няньки!
Художник.
Цей чудовий поетичний спогад у нашій уяві поєднується з відомим олівцевим рисунком 1843 року, на якому зображена батьківська хата. Саме за цим малюнком була відтворена вона на садибі Шевченків, щоправда, не на тому місці, де вона колись стояла.
Не називаю її раєм,
Тії хатиночки у гаї
Над чистим ставом край села.
Мене там мати повила
І, повиваючи, співала,
Свою нудьгу переливала
В свою дитину. . .
Багато літ т