Т. Шевченко

Васильчикову. Згодом поета звільнили, його взяв на поруки священик Юхим Ботвиновський і запропонував пожити в нього.
Екскурсовод.
Але Шевченко знайшов квартиру на мальовничій околиці – Пріорці. Під час свого останнього приїзду до Києва він бував у Ботвинського, який жив у Георгіївському провулку, в Сошенка, що мешкав біля Стрітенської церкви, у свого друга фотографа Івана Гудовського.
Вулицями, якими колись гуляв Тарас з друзями, пройдемо до Олексаендрівського костьолу. Його заклали у 1817 році на залишках старого валу.
Художник.
Є акварель, виконана Шевченком улітку 1846 року, коли будівля була ще зовсім новою і трохи незвичною для Києва. Увесь малюнок ніби пронизаний світлом. Зупинімося на Володимирській гірці, саме на тому місці, де стояв колись художник, роблячи перший начерк олівцем. Спробуймо побачити храм у тому ракурсі, в якому він зображений. Як і на кожному з малюнків Сажина та Шевченка, на акварелі багато людей: богомольці, жебраки, прелат у червоній сутані, жінка з дитиною, двоє перехожих, що спускаються вниз вулицею Костьольною до Козиного болота. А на дальньому плані в легкій імлі видніються пожежна каланча й університет.
Екскурсовод.
Від костьолу по Володимирській гірці спустимося до памятника князю Володимиру, автором якого був добрий знайомий Шевченка барон П. Клодт. У 1859 році поет уперше побачив памятник і, за свідченням Чалого, відгукнувся про нього з такою іронією: Що то памятник? Поставив якусь каланчу, зверху Володимира, мов часового на варті; стоїть та дивиться, чи не горить що на Подолі.
На Подолі Шевченко бував багато разів під час кожного приїзду; і на знаменитому контрактовому ярмарку, і в дворянському училищі, де працював Куліш.
Літературознавець.
Поема Шевченка Чернець, написана на засланні