івня підготовленості учня шляхом зниження обєктив труднощів, а систематичне, послідовне, цілеспрямоване розширення і потенціальних можливостей до обєктивних вимог".
У школярів по різному розвинені розумові операції, сформовані прийоми розумової діяльності, у кожного учня своя "зона найбільшого розвитку". Крім того, як підкреслює 3. І. Калмикова, основною внутрішньою причиною відставання в навчанні у більшості невстигаючих школярів є більш низький, ніж у їх одноліток рівень розвитку мислення. За даними Ю. К. Бабанського, найбільш висока кореляція успішності навчання догається з компонентами інтелектуального розвитку. 3 самостійністю мислення коефіцієнт кореляції дорівнює 0,89; з виділенням суттєвого - 0,8 гнучкістю - 0,85; з логічністю мови - 0,85; з критичністю - 0,84. Причому учні з затримкою в розумовому розвитку - на йбільш складний тип встигаючих.
У дітей із зниженим навчанням немає патологічних змін в памяті повязаної з мисленням, але страждає логічна память. При відповідних умовах слабкі учні концентрують увагу однаково з сильними. Але ". . . другим явищем, її не можна вважати першопричиною виникнення труднощів, вона сама обумовлена тим, що учень через особливості свого мислення не втягується в активну навчальну роботу".
Активність учнів також залежить від розвитку мислення. Рівень практичних дій і у сильних і у слабких школярів практично однаковий. Мотивація, відношення до учня також залежить від того, як учень справляється з роботою, чи отримує він задоволення від неї чи ні. Наведені міркування говорять про те, що з усіх критеріїв, що використовуються для організації індивідуального підходу до навчання учнів, рівень розвитку мислення - найважливіший. Аналіз методичної літератури показує, що проблема індивідуалізації навчан
Страницы: << < 5 | 6 | 7 | 8 | 9 > >>