ні підгрунтових вод виникає повторне засолення, яке негативно впливає на вегета - цію рослин. Для боротьби із засоленням проводять промивні поливання -- затоплення засоленої площі для вимивання солей у шари, що лежать глибоко під грунтом, а також висівання люцерни, сорго та інших розсолюючих культур.
Осушення. На Україні площа заболочених грунтів становить біля 5 млн. гектарів. Заболоченими називають зволожені ділянки без торфу або якщо шар торфу тонший за ЗО см. Вони розміщені в основному на Поліссі.
Болота -- надмірно перезволожені ділянки, покриті шаром тор - фу завтовшки ЗО см І більше. Розрізняють низинні, верхові і перехід - ні болота. Низинні болота розміщені в поймах річок. Грунти низин - них боліт родючі, їх осушують в першу чергу і використовують для вирощування високих врожаїв кормових, овочевих, технічних і зернових культур. Верхові болота зустрічаються на водорозділах і річкових терасах переважно в Житомирській і Волинській обла - стях. Грунти верхових боліт непридатні для вирощування сіль - ськогосподарських культур. На таких болотах добувають торф, який використовують для удобрення. Перехідні болота займають проміжне положення між верховими і низинними (Полісся). Після осушення їх використовують для вирощування культурних рослин.
Осушення боліт передбачає створення осушувально-зволожу - вальної системи, яка включає водоприймач, відкриті канали (ма - гістральний, збірний, колектор) і закриту дренажну мережу. Для підтримання оптимального рівня зволоження в посушливі періоди у верхівях річок створюють водосховища.
Водоприймач призначений для приймання й відведення води з осушуваної площі. Водоприймачами можуть бути річка, яр, ста - вок і т. п.
Магістральний канал прокладають у низинній частині болота для приймання води з осушувальної
Страницы: << < 61 | 62 | 63 | 64 | 65 > >>