йворонок, соловейко в гаї, і верби, і тополі. . . Щоправда, немає вже вітряків, дівчата не ходять у поле жати, не співають Гриця й Петруся. Але краєвиди правобережної України чарують подорожніх, як і півтора століття тому.
Літературознавець.
Обухівщина – батьківщина Андрія Малишка (1912-1970), видатного українського поета, який не раз звертався до шевченківської тематики. У його циклі Пісня Тараса Шевченка є такий вірш:
Як жаль, я парость інших літ,
Родивсь в далеку, іншу днину,
Не розділю твій чорний світ,
Собі узявши половину.
Щоб не раділи злі пани
І щоб не сохнути журбою,
Я б не поділив тюрму з тобою
На двох. Тюрму й кайдани.
І ніч, посивілу, як льох,
І грім ридань, і день неволі –
На двох. І хліб в твоєму полі –
На двох. І смерть лише на двох.
Та й заплелися б інші дні,
Не в карцерній самотині,
І довше б сонечко світилось,
І, може б, довше серце билась,
Те, що спалилось у вогні!
Екскурсовод.
Кагарлик. Назву цього міста зустрічаємо в одному з листів поета до троюрідного брата та свояка Варфоломія Шевченка: . . . напиши мені гарненко, що то за пан Трощинський. Де той Кагарлик? І що то за ґрунт, що він там пропонує. . . З цього листа зрозуміло, що Шевченкові пропонували купити ділянку землі в поміщика Трощинського, один із маєтків якого був у Кагарлику. У листі-відповіді Варфоломій писав про село Рудяки: . . . коло того села є ліс, луг, озера кругом лісом пообростали. Я це сам не бачив, але мені розказував Григорович що там такі місця гарні, що, каже трудно вже їх знайти і понад цілим Дніпром – читаємо із листа Шевченка.
Далі по дорозі є поворот ліворуч на село Потік (Потоки). 20 чи 21 серпня 1845 р. , переправившись через Дніпро з Андрусів у Трахтемирів, Тарас Григоров
Страницы: << < 2 | 3 | 4 | 5 | 6 > >>