могилу Тараса", "Голосом скіфа", "Козак Мамай", "Спрага".
(виразне читання учнями поезії «В гості до мами»)
В ГОСТІ ДО МАМИ
Даремно осінні дощі
стіною стоять перед нами.
Так легко стає на душі –
ми їдемо в гості до мами.
Позаду міська суєта,
надій поруйновані храми. . .
Позаду - літа і літа. . .
Ми їдемо в гості до мами.
Ми їдемо в тихе село,
в якому давно нас немає.
Ми їдемо в тихе село,
яке нас іще памятає.
Ми їдемо в тихе село,
де кожне обличчя - знайоме.
Нам двічі в житті повезло:
Ми їдемо з дому – додому.
І знову отам, де райцентр
ледь-ледве замріє вогнями,
стрічатиме нас деревце,
посаджене в юності нами.
І знову останнім листком
воно затріпоче над нами
і стане останнім містком
в дорозі до нашої мами.
І буде стежина сира,
І буде рукою подати
до нашого з вами села,
до білої нашої хати.
Ми їдемо ночі і дні.
Ну як воно сталося з нами,
що їдемо, їдемо - і
ніяк не доїдем до мами.
2. 7. Повідомлення учня
Збірка «Жива і скошена тече в мені трава» (1999 р)
Свою десяту збірку, яка побачила світ 1999 p. , поет назвав "Жива і скошена тече в мені трава". Назва збірки має оригінальну й метафоричну назву - це вінець того, що поет написав майже за 25 років.
Збірку не можна читати похапцем, бо кожен вірш наснажений вибуховою силою, що мимоволі зупиняєшся аби осмислити прочитане - час, як камертон визначає основну тональність книжки віршем «Голосом скіфа» поет відкриває збірку:
Стоїть у степу скамянілий мій час,
Мов ідол камінний, стоїть
І тягнеться в ньому грабіжницький лаз,
завалений прахом століть.
Тут звучить тема історичної памя
Страницы: << < 5 | 6 | 7 | 8 | 9 > >>