Жива і скошена тече в мені трава. Багатогранність творчого таланту Анатолія Кичинського

Страницы: <<  <  3 | 4 | 5 | 6 | 7  >  >>

ика – трудівника, воїна, художники, в руках якого майбутнє, Вітчизна, планета.
Від населення і до народу
Шлях завдовжки в любов до землі,
де кожнісіньке дерево роду
на невсохлім гойдало б гіллі
зелен - память про власне коріння
та про квіт, що не раз облетів,
та ще віру в нові покоління,
нечерєвих вагомих плодів.
Мій народе, родючий мій саде,
хай тебе лиш плодами зігне.
Хай ніхто тебе не обікраде,
ну хіба що тяжіння земне.
Збірка "Листоноша-Земля" завершується прекрасною поемою "Вишивання хрестиком", яка є чудовим доказом знання поетом такого виду рукомислу, як вишивання, символіки кольорів і візерунків, які, напевно ще з дитинства пізнав поет від своєї мами.
Вражає в даній поемі оригінальна знахідка автора у поясненні білого кольору. З сивої давнини – це колір чистоти, цнотливості. "Білі молочні цяточки, білизна: молока" – то наш життєвий початок, наші витоки, наш родовід. Із молоком матері ми і вбираємо любов до мови, сімї, держави.
2. 3. Повідомлення учня
Збірка «Дорога завдовжки в любов» (1988 р. ),
У збірці "Дорога завдовжки в любов" поглиблюються основні мотиви попередніх збірок. Своєрідна манера асоціативного, метафоричного письма дозволяє авторові заглянути в глибини минулого і художньо осмислити найважливіші проблеми сьогодення. У вірші "Память іде" поет порушує проблему духовності, наших коренів, витоків, які ми повинні знати, щоб не вважатися манкрутами, безбатченками:
Памяті важко - нерідко повзком
довгі долати доводиться відстані.
Хто ми і звідки ми?
Де ми взялись?
Де наші корені?
Де наші витоки?
В тім, що було і забулось колись,
мусить не хтось розібратись, а ми таки.
2. 4. Повідомленн

Страницы: <<  <  3 | 4 | 5 | 6 | 7  >  >>
Рейтинг
Оцени!
Поделись конспектом: