таку систему навчання, при якій кожен учень одержує право і можливість приділяти переважну увагу тим напрямкам навчання, котрі у найбільшій мірі відповідають його схильностям. Види диференціації: рівнева і профільна.
Рівнева диференціація виражається у тому, що навчаючись в одному класі, за однією програмою та підручником, школярі можуть засвоювати матеріал на різних рівнях. Визначальним при цьому є рівень обовязкової підготовки.
Профільна диференціація припускає навчання різних груп школярів за програмами, котрі відрізняються глибиною викладання матеріалу, обсягом відомостей і навіть номенклатурою питань, що вивчаються. Обидва види диференціації - рівнева та профільна - існують і взаємно доповнюють один одного на всіх ступенях шкільної математичної освіти, однак у різній питомій вазі.
У основній школі головним видом диференціації є рівнева.
Вимоги до здійснення рівневої диференціації :
відкрите предявлення рівня обовязкової підготовки повинно здійснюватися на всіх етапах навчання, учням повинні бути зрозумілі і відомі наочні, повсякденні, так і підсумкові обовязкові вимоги;
рівень, на якому ведеться викладання, повинен бути вище обовязкового рівня засвоєння матеріалу;
всі учні повинні пройти через етап опорних знань, через етап роботи над обовязковими результатами;
послідовне просування за рівнями;
облік індивідуального темпу досягнення обовязкових результатів;
відповідність змісту, контролю і оцінки прийнятому рівневому підходу;
добровільний вибір засвоєння і звітності.
Виділеним і відкрите предявлення всім учасникам навчального процесу рівня обовязкової підготовки є основою диференціації навчання.
Досягнення рівня обовязкової підготовки є критерієм, підставою для організації дифер
Страницы: << < 1 | 2 | 3 | 4 > >>