Мовознавці

мося, зачувши рідне слово. А зараз діти настав час дізнатися, хто з вас найкраще декламує вірші про нашу рідну мову і Україну.
(Діти декламують вірші. )
Мова
Красо моя, кохана, пишна мово!
Я з надр століть цілющі соки пю.
Суцвіттям яблунь диха кожне слово,
і кожен нерв шепоче: "Я - люблю!"
Люблю блакить, що родить сині роси.
Люблю поля омріяні й святі.
Люблю вербові ніжні довгі коси
і весняну вишневу заметіль.
І запах слова душу так тривожить.
І плоть душі у слові ожива.
У світі міць мою слова примножать
Без мови - Батьківщини не бува! (Ганна Шепітько)
Рідне слово
Ти постаєш в ясній обнові,
Як пісня линеш, рідне слово.
Ти наше диво калинове,
кохана материнська мово!
Несеш барвінь гарячу, яру,
в небесну синь пташиним граєм
і, спивши там від сонця жару,
зеленим дихаєш розмаєм.
Плекаймо в серці кожне ґроно,
Прозоре диво калинове.
Хай квітне, пломенить червоно,
в сімї великій, вольній, новій. (Дмитро Білоус).
Як ми українці
Як я українець,
і ти українець,
і він, і вона -
як ми всі -
українці,
то більше не будем ходить
навпригінці,
бо ми - українці,
бо ми українці! (О. Орач. )
О мова моя!
О місячне сяйво і спів соловя,
Півонії, мальви, жоржини!
Моря діамантів, це - мова моя,
Це - мова моєї Вкраїни.

Яка у ній сила і кличе й сія
Яка в ній мелодія лине
В натхнення хвилини! О, мово моя,
Душа голосна України!
Мов райдуги арки над морем колон,
Що в небо музикою лине,
Де славить життя золоте жайворон. . .
Це - мова моєї Вкраїни.

Це - матері мова. Я звуки твої
Люблю, наче очі дитини. . .
О, мова вкраїнська! Хто любить її,
Той люби