ось розказати, і він розповідав їм про давні-предавні часи, про які сам чув ще замолоду, і про різні чудеса, які з ним траплялись. Вмів дід Мирон і з нечистою силою раду собі давати. Примітивши, що всі чоловіки заснули, він ліг і сам коло них, та заснути не міг, бо всякі думки почали лізти в голову. Не любив дід Мирон спати, через те й ходив сам у степ з кіньми. А то міг би й сина котрого-небудь послати, якби захотів. Не спав же він молодим за роботою та гулянкою, не спав і старим. Все йому кортіло то робити, то балакати, то думати, і такий він був неспокійний. Часом як ляже, то вже двічі півні проспівають, а прокидається тільки-но на світ благословиться. Дід Мирон ще й досі був першим косарем на селі й косив краще за своїх трьох синів. З виду був ще доволі молодий, високий, рівний, як осокір, з пекучими, темними, як вугілля, очима. Дід Мирон був наче символом села -- невтомним трудівником-хліборобом, громадським старостою і мудрим порадником.
(За Грицьком Григоренком).
Зразок переказу
Дід Мирон
Дід Мирон був ще досить молодим, високим, рівним, як осокір, з темними, як вугілля, пекучими очима. Був ніби символом села, бо все життя його памятали невтомним трудівником-хліборобом. Хоча були й молодші за нього, все ж дід Мирон вважався першим косарем на селі, бо косив краще навіть за своїх трьох синів.
Завжди був неспокійним, бо лягав, як двічі півні проспівали, а прокидався, як тільки-но на світ благословиться. Все йому хотілось то щось робити, то балакати, то думати. Не любив він спати, через те ходив у степ з кіньми сам, хоча міг послати когось із синів. Не спав молодим за роботою чи гулянкою, не спав і старим.
Любив дід і розумів світ Божий. Споглядаючи нічне небо, не раз промовляв: "Ох, як же зоряно, Боже ти мій, як зоряно". Добрим
Страницы: << < 1 | 2 | 3 > >>