а й ще б не бачила стільки…
Матрона. А я колись мріяла стати вчителькою. Школа – це класно!Це все
наше життя!
Цвіточок. Школа – це жах! Вчителькою…(сміється)Усі люди як люди, а
вчителі й за святковим столом розмовляють про свою школу, про
дітей…
Матрона. (перебиває)Школа – це прекрасно! Завжди бачиш розуміння в очах
учнів, на собі почуваєш підтримку батьків.
Цвіточок. Да-а-а! Завжди розриваєшся між своїми дітьми та чужими, а у
результаті ніякої подяки, та ще й кості твої помиють добряче. То
ти не довчила, то не долюбила, а то взагалі щось вигадають.
Матрона. Ні, не вигадуй! Як прекрасно бачити, коли твої учні – ростуть,
дорослішають, а ти душею завжди залишаєшся дитиною
Цвіточок. Школа — це жахливий біг часу! Осінні, зимові, весняні, літні
канікули. Знову перший дзвоник, останній дзвоник. Вроде ще і
не жив. А життя пройшло. . .
Матрона. Ой, Цвіточок. Темнота ти колхозна. Я як пригадаю тільки наші
шкільні розмови, так серце защемить
Цвіточок. А ти хоть знаєш де воно в тебе знаходиться? Ти ж ні на
одному уроці анатомії не була присутня.
Матрона. Ну, досить подруго, сваритися нам з тобою. Ходімо краще
причепурюватися. А то свято розпочнуть без нас
Цвіточок. Добре, ходімо. Тільки я все ж загадаю, щоб щастя до мене
прийшло.
Матрона. Щастя – є у тебе, тільки ти його не помічаєш.
Цвіточок. Щастя – це коли переді мною зявиться молодий джентльмен…
Матрона. Ходімо вже справжня ти моя леді-старуха
Цвіточок. Не даєш мені ти, Матрона, бути щасливою…
Матрона. Чому, ось зустрічай своє щастя.
Лунає музика вихід джентльменів…
До зали, розмовляючи, заходять джентльмени.
1. Та скоріше, джентльмени!
2. Біжимо, бо ми і так вже спі
Страницы: << < 1 | 2 | 3 | 4 | 5 > >>