br/>То була дивовижна зоря:
На убогу і світом забуту,
Щоб її до життя повернути,
Бог послав Кобзаря.
То казково щаслива зоря
Над забутою світом.
Ведучий 2.
Хто б то знав, стільки чару й вогню
У простому звичайному слові!
Стільки правди, і болю, і крові
У дрімотні обличчя хлюпнув!
Проти течії сили і сну
Геній віри й любові!
Ведучий 1.
Йому доля судилась як міт –
За пророцтво життям заплатити,
Потім знов для нащадків ожити,
Щоб вергати, як давній Сізіф.
Ведучий 2.
І понині, коли у наш край
Гість далекий часом завітає.
Хто живий тут?» — в юрбу запитає —
Все принишкло, хоч тут умирай.
«Ми живі!» – наче гідність сама, —
Його постать вітає.
Ведучий 1.
Ми живі! Цілий вік, сотню літ
Проти хвилі несем його імя,
Проти вітру кидає насіння
І під косу кидаємо цвіт…
І співаєм його Заповіт»
В поколіннях.
Ведучий 2. Доброго дня, шановні гості. Ми радо вітаємо вас на відкритті конкурсу читців, який присвячено памяті Тараса Григоровича Шевченка.
Ведучий 1. У моїх руках книга, яку, мабуть, знає кожна людина у цій залі – Шевченків «Кобзар». Дивишся на нього, і мимоволі спадає на думку, яке довговічне його життя, адже цю безсмертну книгу читали ще сучасники Тараса Григоровича, а сьогодні в «Кобзар» вчитуємося ми…
Ведучий 2. Отож, розпочинаємо конкурс читців, присвячений памяті Тараса Григоровича Шевченка.
Оцінювати конкурс буде журі у складі:
彟彟彟彟彟彟彟彟彟彟ഠ
Ведучий 1. У слова немає терміну придатності, і написані півтора століття
тому рядки поетових балад і сьогодні, і завтра, і через тисячу літ будитимуть високі почуття і глибокі роздуми читача, утверджуючи в людині людське, вічне, боже.
Ведучий 2. У поезі
Страницы: << < 1 | 2 | 3 | 4 > >>