ької унії 1596 року, блискучі Богданові перегони 1648 року, коли воля здобувалась вістрям шаблі, Мазепинська висока надія злету до волі і катастрофа 1709 року, яка ,здавалось, навічно увінчала Полтаву золотим російським імператорським орлом , і нарешті падіння російського самодержавства 1917 року, універсали Центральної Ради, Але уряд Української Народної Республіки, природно, не змогли захистити кілька сотень київських патріотів-студентів від багатотисячної армії матросів під Крутами.
Невимовним почуттям наповнюють серце слова цієї пісні на слова С. Галябарди:
Я любив вас усіх
Та найбільше любив Україну.
В цьому , певно, і є
Та найтяжче провина моя.
Найтяжча провина у любові до Вітчизни.
- Хіба це не трагічно?
Ці слова могли б сказати про себе князі київські Святослав, Володимир Великий і Ярослав Мудрий, гетьмани Іван Мазепа і Пилип Орлик, Павло Полуботок і Петро Калнишевський, герої народних повстань Косинського, Наливайка, Гонти і Залізняка, народні месники Довбуш і Кармалюк, Прометей, Тарас Шевченко, велетні українського духу - Іван Франко, Михайло Грушевський, студенти - кияни з під Крут, герої Великої Вітчизняної війни; ліквідатори-чорнобильці; Вячеслав Чорновіл, Слава Стецько і тисячі відомих і невідомих мужів, юнаків і юнок, які кинули своє життя на вівтар Вітчизни.
Власне їх самопожертва на різних етапах трагічної історії України дарувала нам 24 серпня 19991 року - День незалежності, коли кожен із нас міг словами українського поета-подолянина Івана Іова присягнути:
Україно!
Не підставлю тебе під камінні хрести
Не роздам чужині , жебракам і могилам.
У колисках майбутньому буйно рости.
На все небо у лебедів сонячні крила
2. Бесіда з елементами розповіді<
Страницы: << < 1 | 2 | 3 | 4 > >>