Бо у світі так мало тепла.
Лише від рідної хати
Та від лагідний рук мами й тата.
Коли й зміцніють крила, щоб літати,
Не забувай про рідних маму й тата.
Та встигни добре слово їм сказати,
Допоки ти живеш у рідній хаті.
Кожна людина завжди з великою повагою і душевним трепетом згадує те місце, де промайнуло її босоноге дитинство з дивосвітом-казкою у затишній оселі. То — родинне вогнище, маленька батьківщина кожної людини, тому що ми маємо дім, у якому мешкають мама і тато, бабуся і дідусь, братики і сестрички.
Великий педагог К. Д. Ушинський писав. «Важко передати словами те, щось особливо світле, коли ми згадуємо теплоту рідного сімейного гнізда. До глибокої старості залишаються у нас якісь задушевні звязки з тією сім"єю, з якої ми вийшли. Нам якось важко уявити собі, що ці звязки вже розірвані назавжди, але це сімейне почуття час від часу пробуджується в нас і так до останніх днів життя».
13-й учень
Одна Батьківщина, і двох не буває,
Місця, де родилися, завжди святі.
Хто рідну оселю свою забуває,
Той долі не знайде в житті.
Чи можна забути ту пісню, що мати
Співала малому, коли засинав?
Чи можна забути ту стежку до хати,
Що босим колись протоптав?
Пісня "Виростеш ти, сину" (слова В. Симоненка, музика А. Пашковича).
«Є три біди у людини: смерть, старість і погані діти», — говорить українська мудрість. «Старість неминуча, смерть невблаганна — перед нею не можна зачинити двері свого дому, а від поганих дітей можна дім вберегти, як від вогню. І це залежить не тільки від батьків, а й від самих дітей», — писав В. Сухомлинський.
14-й учень
Батько й мати
Як мені вас не любити,
Рідний батьку, нене!
Та ж ви мене згодували
Страницы: << < 7 | 8 | 9 | 10 > >>