ерше побачили світ, з мови, якою розмовляють ваші батьки, з подвіря, по якому ви бігали, з села чи міста, з України, де ви народилися. А Україна - це наша Батьківщина.
У нашій світлиці сьогодні тепло і світло, тож давайте поговоримо про Україну, нашу рідну мову. Україна - золота, чарівна сторона. Земля рясно уквітчана, зеленню закосичена. Скільки ніжних, ласкавих, поетичних слів придумали люди, щоб висловити свою гарячу любов до краю, де народились і живуть.
Люблю тебе, моя Вітчизно мила,
Твої поля і небо голубе,
Бо ти дала мені малому крила.
То як же не любить мені тебе!
Люблю тебе я, мила Україно!
І все зроблю, щоб ти завжди цвіла.
Я буду вчитись в школі на "відмінно",
Щоб мною ти пишатися могла!
Люблю твої ліси, струмки, джерельця
І все-усе, що є в моїм краю!
Тепло долонь, і розуму, і серця
Я Україні милій віддаю!
Україна моя починається
Там, де доля моя усміхається,
І, як небо, як даль соловїна,
Не кінчається Україна.
Україно! Ти для мене диво!
І нехай пливе за роком рік,
Буду, мамо, горда і вродлива,
З тебе дивуватися повік.
На землі великій
Є одна країна:
Гарна, неповторна,
Красна, як калина.
І живуть тут люди
Добрі, працьовиті,
І скажу, до речі,
Ще й талановиті.
Землю засівають.
І пісні співають,
На бандурі грають
І вірші складають.
Про ліси і гори,
І про синєє море,
Про людей і квіти. . .
То скажіть же, діти,
Що це за країна?
Разом. Наша велика славна Україна!
Учні виконують пісню "Це моя Україна".
Зневажати мову - зрадити себе,
Страницы: << < 1 | 2 | 3 | 4 > >>